пів_ніч

спогади..

Немає нічого гіршого ніж спогади...коли твоя душа розривається на мільйон шматків, і кожен з них нагадує тобі про окрему подію з такого безтурботного, щасливого життя, коли кохання панувало в твоєму серці, змушувало його битися частіше, і літати на хмаринках ейфорії, коли кожна клітина твого тіла відчувала незрозумілі почуття легкості та хвилювання...Дехто називає це наркотиком, розладами психіки, допінгом, щастям, душевним потягом, вищим степенем почуттів... Мудреці говорять, що ми забуваємо людину тоді, коли з памяті стираються спогади...Спогади...це те, що їсть тебе з середини, виїдає твоє нутро, і ти ладен померти, аби не відчувати того болю, крику душі. Життя втрачає будь-який сенс, коли з дня в день ти несеш величезний тягар. Тоді хочеться спати...Довго спати, - днями, ночами...Бо тільки там ти відчуваєш , що вільний, вільний від вбивчих думок про минуле, ти летиш за небокрай своєї підсвідомості, і всі твої бажання мрії, все найпотаємніше втілюється в реальність, ти усміхаєшся уві сні, і готовий ділитися своєю радістю зі всім світом. А потім...ти відкриваєш очі, і відчуваєш таке сильне розчарування та відчай, що хочеться кричати, сховатись від всього світу в чарівну мушлю і спати...В таких випадках люди шукають втіху, щось, що втамує біль, не шкодуючи ні сил ні здоровя, ні грошей, адже порою моральний та душевний стан, є більш важливим для людини ніж фізичний...Для декого вірним другом у вирішенні душевних питань стає алкоголь, дехто шукає забуття в наркотиках, а інші й взагалі не шукають ніяких виходів, і повільно але впевнено втрачають здоровий глузд. Такі люди приречені...приречені на самогубство, або психлікарню...Ти не знаєш, коли це скінчиться. Скільки ще залишилося часу, аби все забулося, стерлося, зникло з памяті... Коли забудеться голос, запах, дотик губ до твого тіла. Як же не вистачає тепла...лиш холод - холодний чай, холодні вечори, холодна та спустошена душа...Всі запитують: - "Що з тобою друже?", а ти усміхаєшся у відповідь, натягуєш флегматичну маску, в той час коли тебе трусить від болю, і не хочеться дихати не те що щось пояснювати і говориш на пів піднесеним голосом (аби на запідозрили): - "Я в порядку, зі мною все добре!", хоча твій мозок розривається від болю, який приносять ці кляті думки. Ти думаєш - ось вона та чорна смуга...Боїшся бути наодинці...настає стан психозу,і ти плачеш, плачеш мимоволі, це приносить хоч якесь полегшення, адже сльози очищають. Не втрачайте коханих, аби не відчувати цих страшних мук, які ламають навіть найсильніших...Бережіть один одного, аби не бути приреченим та на тікати від спогадів впродовж всього свого життя...



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Рекомендовал эту запись
  • (+1/0)
Рекомендовал эту запись
  • (0/-1)

 



Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Календарь
Июль
ПнВтСрЧтПтСбВск
  
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
ОБОЗ.ua